Чому Зеленський вирішив боротися із "бусифікацією"?
Зеленський у п'ятницю визнав проблему "бусифікації" в Україні - вперше вживши саме це слово, таким чином його фактично легалізувавши.
І це, насправді, тектонічний зсув, оскільки раніше позиція української влади полягала в тому, що "бусифікація" це взагалі "російське ІПСО", а відео із застосуванням сили при мобілізації - це на 90% генерація ІІ або зняті росіянами фейки.
Але тепер влада, як бачимо, на найвищому рівні визнала проблему та доручила її вирішити.
"Три завдання для міністра оборони Федорова - закриття неба, розібратися з питанням намиста, поставити крапку в невирішених питаннях щодо контрактної армії", - заявив президент.
На початку лютого він уже заявляв, що поставив Федорову завдання вирішити "масштабні проблеми у сфері мобілізації", але не конкретизував, які саме. Тепер Зеленський підтвердив, що саме про примусову мобілізацію.
Також Зеленський заявляв приблизно те саме в контексті призначення Буданова главою Офісу президента - з анонсом якихось напрацювань нового керівника ВП на цю тему. Та й сам колишній глава ГУР критикував перебіг мобілізації.
Однак, незважаючи на ці натяки, що "проблему бачимо, розбиратимемося", фактично ситуація відтоді ніяк не змінилася - жорстка вулична мобілізація як йшла, так і йде, і ніяких напрацювань щодо її припинення не було представлено.
Більше того, виходячи із ситуації з нестачею особового складу на фронті, неясно, яким чином влада збирається відмовлятися від бусифікації.
У цьому може бути кілька пояснень останнім заявам Зеленського.
Перша - користуючись зміною керівних кадрів ВП та Міноборони, Зеленський вирішив "відбудуватися" від токсичної теми вуличної мобілізації, пообіцявши якісь незрозумілі поки що поліпшення в цій сфері (які можуть згодом або відстутувати, або виявитися косметичними). Тобто президент ніби намагається вибудувати медійну кампанію з головним меседжем "ТЦК - це не я. Я проти свавілля ТЦК" (хоча зрозуміло, що як верховний головнокомандувач саме Зеленський несе в кінцевому підсумку відповідальність за дії військовослужбовців ТЦК).
Друга - влада припускає, що війна скоро закінчиться, і готує суттєві послаблення щодо мобілізації. Але це буде безпосередньо залежати від переговорів, прорив по яких поки не проглядається.
Третя - влада має намір наголосити на добровільно-контрактному наборі в армію, як це відбувається в Росії. Деякі натяки на нову "систему контрактів" із граничними термінами служби робив ще колишній міністр оборони Шмигаль. Хоча він і не говорив (і навіть не натякав), що вона скасовує примусову мобілізацію.
При цьому очевидно, що добровольців можна залучити зараз лише дуже великими підйомними і значним збільшенням грошового забезпечення. Але на це поки що невідомо де брати гроші. Тому реалістичність такого підходу викликає великі сумніви.
Як і в цілому, можливість залучення значної кількості контрактників навіть за великі гроші. Ті, хто хотів іти до армії добровільно, вже й так пішов на початку війни. А зараз охочих служити з власної волі мало. Що й показав досвід "молодіжних контрактів" 18-24, за якими, незважаючи на дуже привабливі умови, поки що напливу бажаючих служити не спостерігається.
Четверте пояснення - влада хоче піарити тему "ми вирішуємо проблему намиста, скоро будуть поліпшення" (хоча їх може і не бути зовсім), а також згаданий вище "перехід на контракти" для того, щоб мобілізацію посилити. Наприклад - знизити вік мобілізації (зараз ходять чутки, що його збираються знизити до 23 років, хоча вони офіційно поки що ніяк не підтверджені). І/або запровадити жорсткіші заходи проти "ухилянтів". Але при цьому паралельно влада заявлятиме, що вона проводить "глобальні реформи в армії", а тому не треба боятися туди йти.
